Казімеж Дольний: місто, в якому кожен знаходить щось для себе

Місто – це не лише про дороги, інфраструктуру і комфорт для мешканців... Місто – це про емоції, якими наповнюєшся, це – про людей, які навколо, це – навіть про форми калюж і краплі дощу на асфальті. Місто – це про настрій, з яким повертаєшся до щоденної біганини в замкнутому колі "дім-робота-дім".

Казімеж-Дольний: місто-емоція

Сьогодні такою емоцією стало невеличке місто в східній частині Польщі неподалік від Любліна. Його, насправді, й містом важко назвати, бо із населенням плюс-мінус три тисячі осіб  претендувати на звання міста якось не випадає. Сюди не тягнуться залізничні колії. Та й автобусне сполучення таке собі. Але для тих, хто любить подорожувати на власному авто, – проблем немає (і у величезній кількості парковок таки можна знайти комфортне місце для залізного коня, який домчав вас сюди). Ціна на паркінг коливається від 20 до 35 злотих за увесь день, що, в принципі, не бюджетно, але прийнятно. До прикладу, у Варшаві паркінг на весь день обійдеться орієнтовно у 40-50 злотих. Але ж ми не про гроші, а про емоції...

Так от, про них. Дорога до Казімежа Дольного, коли вже звернути із основної траси, тягнеться  посеред лісистих горбів через мальовничі вулички сіл і містечок, де підприємливі мешканці створили і успішно просувають різноманітні атракції (звісно, якщо ви любити подорожувати в неділю, то кількість атракцій пропорційно зменшується, оскільки – вихідний же ж). Їдеш і намагаєшся не загубитися в просторі, бо часом навігатор каже, що зв'язок втрачено (жодних 5G там точно немає), а часом так крутиш головою, намагаючись все роздивитися, що легке запаморочення – ось тут воно, поруч. Вказівник, що місто вже почалось, можна успішно проскочити (що ми і зробили), але сигналом, що місце призначення вже тут, слугує довжелезний корок перед першою парковкою із табличкою "вільні місця".

Туристів – більше, ніж мешканців. Ну, а тут одразу і всі фактори, які супроводжують усі туристичні місця, і наповнюють фразу "заробити на туристах – святий обов'язок". А тому одразу треба усвідомити, чи дуже вам потрібні нові магнітики, шиті півники (ну, бо символ міста ж) і китайські торбинки із написом Kazimerz Dolny. Якщо дуже от прям до сирот на шкірі - вперед! Товари одноманітні, але скрізь. Але якщо ви хочете чогось особливого, то про це – трошки далі по тексту. А поки лишаємо ринок в стороні і йдемо туди, заради чого, власне, ми сварилися із навігатором і блукали межи сосновими і березовими посадками...

Казімеж Дольний: трошки історії

Як говорить Вікіпедія й інформаційні таблички, перша згадка про Казімеж Дольний датується ХІІ століттям. Містечко веде свій початок від поселення Вітряна Гора (Wietrzna Góra), яке було закладене ще Бенедиктинцями (найстаріший орден католицької церкви). У 1181 році це поселення, разом із прилеглими селами князь Казимір ІІ Справедливий передав у володіння норбертанських черниць. Вдячні черниці поселення Вітряна Гора перейменували в Казимир (Kazimerz) на честь дарувальника. І вже під назвою Казимір (Kazimerz) місто з'являється у літописі 1249 року. 

Гора Трьох хрестів

Перше місце паломництва усіх туристів – гора Трьох хрестів. 

Гора Трьох хрестів, Хресна гора, пагорб Трьох хрестів, – уже це про пагорб, який нагадує Голгофу, та й, власне, і символізує страждання і перемогу. Хрести були встановлені у 1708 році під час епідемії холери, що котилася Європою. 

Підйом на гору – крутими трохи дерев'яними, трохи кам'яними, а місцями трохи болотяними східцями. Якщо ви не звикли ходити багато і вгору, – це ще те випробування. Але це – тільки початок. Бо потім на вас чекатиме ще кілька підйомів. Тому запасаємось одразу терпінням і повітря в легенях. Ну, але є і плюс, – калорії на свіжому повітрі спалюються інтенсивніше, аніж в спортзалі (так кажуть, не вимірювала). 

Потрібно бути готовим до того, що коли ви вже піднялися на гору, там на останній сходинці вас попросять оплатити вхід на цю історичну атракцію. Табличка внизу, звичайно, попреджає про це. Більше того, там навіть є цінник. Але, як доводить практика і власний досвід, хто ж там зважає на ті таблички... 

Сума невелика: 5 злотих з особи (якщо вас більше 5 осіб, то 4 злотих з особи). Великий плюс: можна розрахуватися карткою. Є термінал. 

Перше враження: і чого було воно сюди дертися? Можна ж було те саме побачити на картинці. А тоді озираєшся і – подих перехоплює: Казімеж, Вісла – усе, як на долоні. Краса неймовірна. Тому, якщо ви ввагаєтесь, чи варто підніматися так високо, щоб побачити хрести 18 століття, – однозначно варто! Ми ж не лише про хрести – ми про пам'ять і про емоції.

Фортеця

Далі – фортеця. Звичайно, для вибагливого туриста – замок дуже простий. Просто стіни, просто підземелля, просто башта і такий-сякий зразок приладу для тортур, як реквізит для фотографій туристів. Але спробуйте на хвилинку уявити, що тут, у цих стінах колись жили люди, боронили своє і своїх... І стіни стають не просто стінами – вони стають історією, яка формує наше з вами уявлення про те, хто ми, звідки ми і куди рухаємось. 

Так от, про фортецю...

Фортеця була збудована орієнтовно у ХІV столітті за наказом Казиміра ІІІ Великого (останнього із династії П'ястів, якому вдалося посісти й утримати трон). Фортеця першопочатково будувалась із вапняку і мала форму овалу. І задумувалась вона як оборонна, а не житлова споруда. Власне, про це свідчить і вибір місця її розташування. Із валів фортеці гарно проглядаються усі під'їзди до містечка, а також велика територія річки Вісли. 

У XV столітті замок був розширений. І були прибудовані навіть такі-сякі житлові споруди, більше схожі на казарми, аніж на придатне до заможного життя помешкання. 

Історія фортеці – трагічна. У XVII столітті (1655 р.) фортецю захопили і спалили шведи. За два роки її остаточно розграбував трансільванський князь Георгій Ракоці. Після реконтроювання фортеця проіснувала біля 8 років. Далі – чергова пожежа випалила все, що вдалося відновити. Вже у XVIII столітті фортеця перетворилася на пустку і почала поступово занепадати і руйнуватися. 

У 50-60-х роках ХХ століття на території фортеці були проведені археологічні дослідження, а після цього вона була законсервована, і туристи отримали до неї доступ.

Вхід на територію фортеці потрібно оплатити додатково. Ціна, за мірками Польщі, бюджетна: 12 злотих повний квиток і 7 злотих – пільговий. Цей самий квиток діє і на території оборонної вежі, про яку поведемо мову нижче. 

Оборонна вежа

На віддалі 100 метрів (орієнтовно) від фортеці височить найстаріша оборонна споруда Польщі – 19-метрова вежа, що, за різними джерелами, була збудована у XIII-XIV столітті "за правління руського князя Данила Романовича, або ж його сина Лева Даниловича". До речі, як стверджує М. Стрийковський, "русини володіли Люблінською землею 57 років". 

Тобто точної дати будови немає. Але сама башта має оригінальну конструкцію, що дозволила їй пережити і шведів, і Ракоці. Масивні стіни, висічені з опоки (різновид вапняку), у нижній частині мають товщину чотири метри, у верхній – три. 

На верхівці башти розташований оглядовий майданчик, з якого відмінно проглядається і фортеця, і всі під'зди (в тому числі й річковий шлях) до містечка. 

Інформаційні таблички, розміщені у стінах вежі, розповідають про особливості оборони, приготування їжі, пересування сходами і т.д. Зокрема, мова йде про те, що кам'яні мури оборонної вежі залишалися останнім оборонним оплотом, коли падали всі дерев'яні споруди, і, фактично, вхід до вежі блокувався. Оборонятися було зручно, оскільки стіни вежі, по суті, залишалися неприступними. Їжу запасали попередньо у величезні підвали, де температура була сталою – близько +7-+8 С. Відтак, можна було тримати оборону навіть декілька місяців.

Казімеж Дольний: місто митців і фестивалів...

У підніжжі замку розкинулось саме містечко Казімеж Дольний. В сезон тут проходять концерти, фестивалі. 

Ринкова площа починається із парафіяльного (фарного) костелу із величезною кількістю путті – ангеликів. Вони тут різноманітні: різьблені, ліплені, мальовані, писані і т.д. Парафіяльний костел св. Івана Хрестителя і св. Варфоломія (1586-1589) вважається однією із найважливіших пам'яток епохи пізнього Ренесансу.

До речі, у костелі знаходиться орган 1620 року (один із найстаріших в Польщі) із 1436 трубами і 35 голосами, які можна почути під час органного фестивалю, котрий щороку відбувається в Казімежі Дольному, і на який з'їжджаються поціновувачі органної музики не лише з усієї Польщі...

За кілька кроків від костелу починається Ринкова площа, яку з трьох сторін оточують будинки-кам'яниці купців, шляхти, міщан. Ці будинки вважаються найкраще збереженими із усіх тогочасних пам'яток архітектури на території Польщі. Вони прикращені мереживним аттиком (стінка, що знаходиться на карнизом і завергую споруду; вона є значно вищою за парапет) і фігурно-геометричними декораціями на фасадах.

Одними із найвишуканіших будинків на площі є будинки братів Пшебилів (Kamienice Przybyłów), які мають назви "Під святим Миколаєм" та "Під святим Кшиштофом", за іменами святих, чиї барельєфи знаходяться на їхніх стінах. Обидва будинки датуються XVII століттям і побудовані у стилі італійського та голандського Ренесансу. Кожен із  них має два поверхи із мансардами. Саме завдяки цим мансардам вони видаються вищими, ніж усі решта будинків, які знаходяться на Ринковій площі. І, направду, вони привертають найбільшу увагу туристів, оскільки вирізняються не лише за розмірами, але й за кольоровою гамою: на тлі похмурого кам'яного товариства вони видаються ясними промінчиками сонця. 

Свого часу Войцех Герсон (Wojciech Gerson, польський художник середини ХІХ століття) вказував на те, що структурування ринкової площі було типовим для того часу: в центрі – колодязь із великим колесом і довгим ланцюгом, а навколо – кам'яниці, оздоблені дерев'яними чи мурованими колонами.

До речі, він же ж і вказував на те, що в місті була величезна кількість євреїв: 

"zawsze było tam pełno gadających Żydów, a w soboty Żydówek, które lubiły ubierać się na szabat i chodzić po okolicy z przyzwoitym wyglądem..."

Власне, в Казімежу Дольному була побудована і синагога, що свідчить про досить потужну єврейську спільноту. Спершу вона була дерев'яною. А вже у другій половині XVI століття євреї побудували для себе кам'яну синагогу. На сьогодні збереглась тільки відбудова XVIII століття, бо до того через різні історичні події вона була двічі зруйнована. 

Казімеж Дольний: на Віслі

А ще, якщо ви вже доїхали до міста, якщо ви вже піднялися на найвищу вежу і встигли насолодитися краєвидами, обійшли всі вулички малого і великого ринку, не полінуйтесь і спустіться на набережну.

Казімеж Дольний часто називають Казімежем на Віслі. Вісла тут, на відміну від Кракова чи Варшави, не закована в бетон, не перехрещена вздовж і впоперек мостами, – вона просто собі наче застигла у коловоротах часу. Здається, що зазарнеш в її води – і побачиш все, чому вона ставала свідком, і прочитаєш всі таємниці, які вона зберігає...

Що купити в Казімежу?

Ну, про магнітики не будемо, – їх скрізь і всюди. А от обов'язково варто спробувати – печеного півня із пшеничного тіста. Цей незвичний за формою хліб пекли тут ще до початку Першої світової війни. Швидше за все, що така випічка пов'язана із єврейськими традиціями. І навіть за смаком півень нагадує солодкувати єврейській хліб, що має назву хала.

А ще місто славиться пивоварами та виноробами. У привілею, який надав Казімежу король Ян ІІІ Собеський йшлося, зокрема, і про те, що потрібно євреям дати можливість винаймати у містян приміщення і пекти хлібні вироби, варити мед, пиво, робити вино... Сьогодні в містечку можна купити вино і пиво на будь-який смак. Навіть такі, незвичні, здавалось би, сорти пива, як сливове, шоколадне, журавлинове, вишневе і т.д.

До Казімежу Дольного ще повернемось, бо, насправді, сюди варти приїздити на кілька днів, щоб далі – туристичним маршрутом "Пулави – Казімеж-Дольний – Наленчув"....

Оксана Почапська